avangard-pressa.ru

Реферат Бюджетна система 7

Тема 10 Видатки бюджету на оборону та управління

1. Видатки бюджету на державне управління, судову владу 3

2. Планування видатків бюджету на оборону 7

3. Видатки на правоохоронну діяльність і безпеку держави 10

Список використаної літератури

13

  1. Видатки бюджету на державне управління, судову владу

Відповідно до Конституції України наша держава має чітко структуровані три гілки влади – законодавчу, виконавчу та судову.

Витрати на законодавчу гілку влади передбачають фінансування діяльності Верховної Ради та її структурних підрозділів.

Витрати на виконавчу гілку влади включають фінансування Адміністрації, Президента України, Кабінету Міністрів, відомств, їхніх структурних підрозділів.

Витрати на судову гілку влади – це фінансування Конституційного Суду, Верховного Суду та їхніх структурних підрозділів.

Видатки бюджету - це прямі цільові витрати держави, що забезпечують її безперебійне функціонування та відображають економічні відносини, пов’язані з розподілом і перерозподілом частини валового внутрішнього продукту, що концентрується в бюджеті. Згідно з Бюджетним кодексом України видатки бюджету - це кошти, які спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум. Витрати бюджету - це видатки бюджету та кошти на погашення основної суми боргу.

Видатки на державне управління

- одну із основних функцій дер­жави - фінансуються з бюджетів різних рівнів.

З Державного бюджету України фінансуються видатки на забезпе­чення конституційного ладу держави, державної цілісності й суве­ренітету, незалежного судочинства та інші непередбачені Бюджетним кодексом України видатки, які не можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим і місцевому самоврядуванню. Вони включають видатки на функціонування законодавчої, виконавчої і су­дової влади, утримання Президента України та його апарату, фінансо­вих і фіскальних органів, загальне планування і статистичні служби. За рахунок коштів республіканського Автономної Республіки Крим і бюджетів місцевого самоврядування, у тому числі трансфертів з Дер­жавного бюджету, фінансуються видатки, які визначаються фун­кціями держави та можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим і місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найефективнішого їх використання на основі принципу субсидіарності. З обласних, районних і бюджетів самоврядування здійснюють­ся видатки на утримання відповідних органів державної влади та місцевого самоврядування. Вони спрямовуються на забезпечення прав та обов’язків Автономної Республіки Крим і місцевого самовря­дування, які мають місцевий характер і визначені законами України. Відповідальність за здійснення видатків за рахунок коштів Дер­жавного бюджету України несуть відповідні органи державної влади. А відповідальність за здійснення видатків за рахунок коштів місцевих бюджетів і трансфертів покладається на Раду Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад, міських, селищних, сільських голів (якщо виконавчі органи не створені).

Держава може передати Раді Міністрів Автономної Республіки Крим чи органам місцевого самоврядування право здійснення ви­датків лише з одночасною передачею бюджетних ресурсів у формі закріплених за відповідними бюджетами загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів) або їх частки, а також трансфертів із Державного бюджету України.

Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад, міські, селищні, сільські голови зобов’язані забезпечити здійснення видатків з відпо­відних місцевих бюджетів з дотриманням розподілу цих видатків між бюджетами, визначеними Бюджетним кодексом. Не допускається здійснення видатків, не віднесених до місцевих бюджетів, та видатків на фінансування бюджетних установ одночасно з різних бюджетів уп­родовж бюджетного періоду.

Видатки на державне управління включають такі витрати:

- на функціонування законодавчої влади (апарату Верховної Ра­ди України, апарату Верховної Ради Автономної Республіки Крим, за­безпечення діяльності народних депутатів, апарату Рахункової палати Верховної Ради України, інші видатки);

- на функціонування виконавчої влади (апарату Кабінету Міні­стрів України, апарату Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та її місцевих органів, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування);

- на утримання Президента України та його апарату;

- на утримання фінансових і фіскальних органів (Державної по­даткової адміністрації України, місцевих державних податкових ор­ганів, Головного контрольно-ревізійного управління України, Голо­вного управління Державного казначейства України, місцевих органів Головного управління Державного казначейства України, Митної служби України, на створення державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов’язкових платежів, витрати на Комп’ютеризацію Державного казначейства та інших фінансових органів, витрати на виготовлення марок акцизного збору на алкогольні напої та тютюнові вироби);

- на загальне планування і статистичні служби (проведення статистичних досліджень і переписів, інші видатки на загальнодержавне управління (виготовлення орденів, медалей, документів до них; виго­товлення та перевезення національної валюти, придбання устатку­вання для виробництва цінних паперів і монет; виробництво бланків цінних паперів і документів суворого обліку; утримання Пробірної палати України, утримання центру правових реформ і законопроектних робіт; утримання Фонду сприяння становленню місцевого та регіонального самоврядування; видатки на паспортизацію населення України; видатки на запровадження нового податкового і бюджетно­го законодавства);

- на утримання судової влади і судів (Конституційного Суду Ук­раїни, Верховного суду України, обласних судів, районних (міських) судів, Вищого господарського суду, господарських судів, військових судів).

Планування видатків на утримання органів державного уп­равління відбувається у формі складання індивідуальних і зведених кошторисів доходів і видатків. Разом з кошторисом затверджується штатний розпис органів державного управління, включаючи їх струк­турні підрозділи. У ньому вказується кількість штатних одиниць у розрізі структурних підрозділів, посадові оклади для кожної посади і місячний фонд оплати праці у розрахунку на одну посаду.

Кошториси центральних органів виконавчої влади незалежно від джерел утримання, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій затверджуються Міністерством фінансів Ук­раїни. Кошториси і штатні розписи органів виконавчої влади, підпо­рядкованих міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, затверджуються керівниками цих міністерств та інших цент­ральних органів виконавчої влади. Кошториси управлінь, відділів, інших підрозділів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, районних державних адміністрацій затверд­жуються відповідними державними адміністраціями після поперед­ньої перевірки в обласних, Київському та Севастопольському міських фінансових управліннях. Кошториси управлінь, відділів, інших підрозділів районних державних адміністрацій затверджують районні державні адміністрації після їх попередньої перевірки районними фінансовими відділами.

Планування витрат на утримання органів державного управління за категоріями видатків економічної класифікації здійснюється у та­кому ж порядку, як і іншими бюджетними установами.

У складі видатків на державне управління найбільшу частку ста­новлять кошти на оплату праці (близько 75%).

Працівники органів державного управління мають статус держав­них службовців, оплата їхньої праці здійснюється відповідно до Зако­ну України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. Заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, до­плати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Чисельність державних службовців в Україні - 230 тис. чоловік.

Посадові оклади державних службовців установлюються залежно від складності та рівня відповідальності виконуваних службових обов’язків згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. №35 «Про умови оплати праці працівників апарату ор­ганів державної влади та інших органів».

За умови постійної нестачі бюджетних коштів фінансування ор­ганів державного управління здійснюється в основному в розмірах, необхідних для забезпечення поточної діяльності. Головним чином це витрати на оплату праці, нарахування на заробітну плату та витрати на господарське утримання установ і організацій.

Враховуючи економічну ситуацію в Україні, можна стверджувати, що система органів державного управління є структурно невизначеною та малоефективною. Тому Указом Президента України від 20.11.1998 р. №1284/98 було розпочато адміністративну реформу, ключовим напрямом якої є створення системи державного регулю­вання економіки України. Державній комісії з адміністративної ре­форми та Кабінету Міністрів України було доручено розробити на­уково обґрунтовані критерії визначення оптимальної структури та чисельності працівників апаратів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

2. Планування видатків бюджету на оборону

Правовою основою оборони держави є Конституція України, закони України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про Раду національної безпеки і оборони України», інші законодавчі акти та відповідні міжнародні договори.

Оборонні видатки

– це грошові витрати на підготовку оборони держави, що включають утримання збройних сил, розвиток оборонної промисловості, воєнні дослідження, а також видатки на ліквідацію їхніх наслідків.

Ці видатки забезпечують, по-перше, умови виживання держави; по-друге – розвиток науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт; по-третє – підготовку висококваліфікованих спеціалістів найвищого рівня; по-четверте – забезпечення робочих місць; по-п’яте – експорт озброєнь; по-шосте – співробітництво у військово-політичній сфері; по-сьоме – оборонні видатки – запорука стабільності в регіоні, що є необхідною умовою для міжнародної торгівлі та інших добросусідських відносин.

Оборонні видатки поділяються на три групи: прямі, побічні та приховані.

Фінансування оборони залежить від прийнятої воєнної доктрини. Існують три основні її типи:

  1. Повна відмова від військових видатків.

  2. Створення могутньої воєнної супердержави.

  3. Фінансування оборони за принципом мінімальної достатності.

Фінансування видатків на оборону в Україні здійснюється на основі третього принципу. Переважна частина видатків фінансується з Державного бюджету, в тому числі утримання військових комісаріатів.

Видатки на оборону включають:

Фактори, які визначають абсолютні обсяги витрат на оборону і безпеку держави:

Планування видатків на оборону з Державного бюджету здійснюється за програмно-цільовим методом. З огляду на сучасні системи колективної безпеки та методи ведення бойових дій Збройні сили України потребують істотного переоснащення. В основу цієї роботи має бути покладена системна реструктуризація оборонно-промислового комплексу, зорієнтована на створення й організацію випуску конкурентоспроможної продукції військового та цивільного призначення як для власних потреб, так і для продажу на зовнішніх ринках. Водночас необхідно поглиблювати та розвивати взаємовигідне військово-технічне співробітництво з іншими країнами.

Фінансування потреб оборони здійснюється виключно за рахунок Державного бюджету України, що визначається Бюджетним кодексом України та спеціальним законодавством. Чинне законодавство визначає також мінімальну суму коштів, які мають бути спрямовані на фінансування потреб національної оборони - не менше 3% запланованого обсягу ВВП (Закон України «Про оборону України»).

Витрати Міністерства оборони України на виконання визначених йому завдань фінансуються Кабінетом Міністрів України за рахунок виділених на ці завдання коштів або додаткових коштів.

За рахунок коштів державного бюджету утримуються органи військового управління - Міністерство оборони України, інші центральні органи виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями, Генеральний штаб Збройних Сил України, штаби, командування, управління, постійні і тимчасово утворені органи у Збройних Силах України та інших військових формувань, призначені для виконання функцій з управління військами, об'єднання, з'єднання, військові частини, військові навчальні заклади, установи та організації, які належать до сфери управління зазначених центральних органів виконавчої влади, а також військові комісаріати, що забезпечують виконання законодавства з питань загального військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Чинне законодавство передбачає, що Збройні Сили України можуть здійснювати господарську діяльність. Так, земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, що належить їм на праві оперативного управління, та звільняється від сплати всіх видів податків. Отже, законодавство передбачає можливість національних Збройних Сил отримувати доходи від господарської діяльності, що витрачатимуться на їх власні потреби.

3. Видатки на правоохоронну діяльність і безпеку держави

Видатки на правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави зумовлені необхідністю захисту її зовнішніх та внутрішніх інтересів. Фінансування правоохоронної діяльності і гарантування безпеки держави здійснюється в межах обсягу грошових коштів, за­тверджених у Державному бюджеті через систему головних розпоряд­ників бюджетних коштів. Всі ці видатки фінансуються з Державного бюджету за виключенням видатків на утримання підрозділів міліції, які фінансуються за рахунок місцевих бюджетів.

Відповідно до функціональної класифікації видатки бюджету на правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави включа­ють такі витрати:

- видатки на утримання органів внутрішніх справ, до яких нале­жить матеріально-технічне забезпечення спеціальних підрозділів з боротьби із організованою злочинністю; підрозділів органів внутрі­шніх справ; підрозділів державно-патрульної служби та дорожнього нагляду; інспекції у справах неповнолітніх; приймальників-роз-подільників для неповнолітніх; спеціальних приймальників-роз-подільників;

- видатки на поточне утримання внутрішніх військ МВС Ук­раїни;

- видатки на утримання прокуратури, які включають видатки на поточне утримання Генеральної прокуратури України та місцевих ор­ганів прокуратури;

- видатки на кримінально-виправні системи: установи і підпри­ємства України з виконання покарань;

- видатки на Прикордонні війська України, до яких належать ви­датки на утримання Прикордонних військ України та комплексну програму розбудови державного кордону України;

- видатки на Службу безпеки України, які включають видатки на поточне утримання Служби безпеки України, антитерористичного Центру Служби безпеки України та матеріально-технічне забезпечен­ня спеціальних підрозділів із боротьби з організованою злочинністю;

- видатки на пожежну охорону, які включають державну пожеж­ну охорону та професійну пожежну охорону;

- видатки на утримання Головного управління урядового зв’язку;

- видатки на утримання інших правоохоронних органів, які включають витрати управлінь державної охорони та спеціалізованих монтажно-експлуатаційних підрозділів;

- видатки на утримання розвідувальних органів;

- витрати, пов’язані із зміцненням правопорядку за рахунок ре­алізації конфіскованого митними органами майна, товарів та інших предметів, конфіскованих правоохоронними й іншими уповноваже­ними органами, а також конфіскованої валюти;

- видатки на утримання Національного бюро розслідувань.

Планування видатків на правоохоронну діяльність та забезпечен­ня безпеки держави здійснюється за програмно-цільовим методом. До найважливіших програм належать: «Забезпечення захисту прав і свобод громадян, суспільства і держави від протиправних посягань, охорона громадського порядку», «Охорона та оборона особливо важ­ливих державних об´єктів і супроводження перевезення ядерних ма­теріалів по території України», «Участь внутрішніх військ в охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю, конвоювання аре­штованих і засуджених та охорона підсудних під час судових про­цесів», «Розвиток фізичної культури і спорту серед працівників і військовослужбовців правоохоронних органів» та інші.

З метою задоволення потреб окремі служби правоохоронної діяль­ності поєднують свою діяльність з господарською для залучення до­даткових грошових коштів. Це, зокрема, виконання певної госпо­дарської діяльності установ і підприємств з виконання покарань, служби пожежної охорони тощо.

Список використаної літератури

  1. Закон України

    «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 № 2154-VI зі змінами і доповненнями.

  2. Навчальний посібник / Артус М.М., Хижа Н.М. - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2005.- 220 c.

  3. Опря А.Т. Фінансове право: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2004. - 248 с.

  4. Пасічник Ю.В. Бюджетна система України: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2006. – 607 с. – (Вища освіта ХХІ століття)